мандрівник
B2#5,541Hear it
noun
- travelerperson who travels, either once or habitually
Forms
Declension
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | мандрівник | мандрівники |
| genitive | мандрівника | мандрівників |
| dative | мандрівникові / мандрівнику | мандрівникам |
| accusative | мандрівника | мандрівників |
| vocative | мандрівнику / мандрівниче | мандрівники |
| locative | мандрівникові / мандрівнику | мандрівниках |
| instrumental | мандрівником | мандрівниками |