арешт
B1#2,232Hear it
noun
- arrestact of arresting a criminal, suspect, etc.
Forms
Declension
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | арешт | арешти |
| genitive | арешту | арештів |
| dative | арештові / арешту | арештам |
| accusative | арешт | арешти |
| vocative | ареште | арешти |
| locative | арешті | арештах |
| instrumental | арештом | арештами |
Used in the library
- У 1972 році почалася нова, ще більша хвиля арештів.In 1972 a new and even bigger wave of arrests began.B1Шістдесятники — The Sixties Generation
- Але відлига закінчилася швидко, і вже в 1965 році почалися арешти.But the thaw ended quickly, and by 1965 the arrests had begun.B1Шістдесятники — The Sixties Generation